нікуди

да́лі (бі́льше) (й (вже)) ні́куди. Уживається для вираження найбільшої міри вияву чого-небудь. Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Тихо й нудно і спека пекельна… Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись (С. Васильченко); — Одне слово, забила (дочка шевця) мені баки — далі нікуди. Та й оженила таки ж на собі (Ю. Збанацький); На старість зробився Хорошун скупий далі нікуди: струхла дошка в паркані — нової не вставить, хоч дощок має досить, навіть дубових (Григір Тютюнник); Дивуватися мені було більше нікуди. Я розгублено, ошарашений такою кількістю книжок, подивився на Професора (Ю. Яновський).

(і) го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас (новобранців) у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник). 2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

(і) ку́рки ні́де (ні́куди) ви́пустити. Дуже мало землі. — Наша голота дожилась біля болота, що й курки ніде випустити (П. Панч); (Данченко:) Ти сама знаєш, яке в нас убозтво. Курки нікуди випустити. Без землі нам хоч зараз усім на Амур (Б. Грінченко).

(і) перепели́ці ні́куди пропха́тися, зі сл. густи́й, бу́йний. У великій мірі, дуже. Біля нього простирався жовтий і синій лубин (люпин), .. боками буйний та густий, що й перепилиці нікуди пропхатися (Л. Мартович).

ні́де (й) го́лки (па́льця) встроми́ти (просу́нути). Дуже багато людей; немає вільного місця. Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок); На завтра... пішли (піщани) до пана в Красногорку. Прийшли: стали в дворі коло ґанку — повнісінький двір, ніде голки просунути (Панас Мирний); У церкву навалило стілько (стільки) — пальця просунути ніде — і все тобі.. кріпацтво голодрабе (Панас Мирний). ні́де па́льцем просу́нути. Людей найшло (на весілля) видимо-невидимо.. Сказано: ніде пальцем просунути ні в хаті, ні на дворі... (Панас Мирний). ні́куди го́лки ки́нути. — Дорога була забита втікачами з України, що нікуди було голки кинути (А. Чайковський).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він (Гальванеску) має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли (сестри) зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко). 2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні́де (ні́куди, нема́ куди́ і т. ін.) пра́вди діва́ти / ді́ти. Треба сказати відверто; безперечно. (Виборний:) Нігде (ніде) правди дівати, трудненько тепер убогій дівці замуж (заміж) вийти без приданого (І. Котляревський); — Нема де правди діти, а до роботи я не дуже то здатна..,— жартувала Тодозя (І. Нечуй-Левицький). ні́де пра́вди схова́ти. Батько завсігди казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

по са́ме (до) ні́куди. 1. Дуже сильно, надзвичайно, найвищою мірою. — Ну, а ти ж як? — Як бачиш…— показав Шмалько на свою подрану сорочку, на засмальцьовані до нікуди штани (С. Добровольський); Вагон натоптаний пасажирами до нікуди (І. Багряний); Вона стріла недалеко від села у вибалку три підводи.., навантажені по саме нікуди хатніми речами (Ю. Яновський); — В нас тут, крім Сутули, час від часу з’являються ще й інші дописувачі. Серед них по саме нікуди набрид нам одноокий занудько із Сулиминих хуторів, якого Микола чомусь прозвав Лжедимитрієм (О. Гончар). 2. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Ти кого шукаєш? Венеру, ха-ха-ха?! Нащо ти Венері здався, в неї других зальотників по саме нікуди! (Є. Гуцало). 3. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; до кінця, до краю. — І справді, хіба ж можна по саме нікуди орати узбіччя, розорювати схили на балках? Дощі підуть — все розмиють (І. Цюпа); — Не вчіть жити, ситий навчанням по саме нікуди (О. Гончар).