німчура
НІМЧУРА́, и́, зневажл.
1. ч. Те саме, що ні́мець.
Спереду німчура худий як смерть сидів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці.
Незамінимий, кажуть, був ватажок! Скрізь німчура перед ним тремтіла (О. Гончар);
Глухо бухнули гранати В грізних вигуках “ура!” Хто куди звелась тікати Недобита німчура (П. Воронько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- німчура — німчура́ іменник жіночого роду про німців збірн., зневажл. Орфографічний словник української мови
- німчура — НІМЧУРА́, и́, зневажл. 1. ч. Те саме, що ні́мець. Спереду німчура худий як смерть сидів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 41). 2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці. Незамінимий, кажуть, був ватажок!... Словник української мови в 11 томах