обаполо

ОБА́ПОЛО, присл., рідко.

Те саме, що оба́біч 1.

Тільки на світ почне благословлятися, то вона вже й чимчикує за город на могилку. Упаде пластом на неї й тужить, .. аж обаполо луною розлягається (з легенди).