1. Словник української мови у 20 томах

обаполи

ОБА́ПОЛИ, ОБА́ПОЛ, рідко.

1. присл. Те саме, що оба́біч 1.

Розлогий український степ широко розкинувся обаполи – рівний і плаский (Ю. Смолич);

Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Ю. Мушкетик);

О, зглянься на нас! – кричать йому обапол ниви. – Пошли тумани нам, бо хмари все над панськими лісами (П. Тичина);

Руські й болгарські вої рубались так само, як і раніше, а може, й дужче, бо брань ішла обапол – і тут, і в Києві (С. Скляренко).

2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що оба́біч 2.

Той день настане, Здобута кровію пора, Коли воскресне, наш Богдане, Народ обаполи Дніпра (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обаполи — оба́поли прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. обаполи — присл., прийм., рідко. Те саме, що обабіч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обаполи — Оба́поли, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. обаполи — ОБА́ПОЛИ, присл., прийм., рідко. Те саме, що оба́біч. Розлогий український степ широко розкинувся обаполи — рівний і плаский (Смолич, Світанок.., 1953, 488); Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Мушк., Серце.. Словник української мови в 11 томах
  5. обаполи — Обаполи нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у. Словник української мови Грінченка