1. Словник української мови в 11 томах

обаполи

ОБА́ПОЛИ, присл., прийм., рідко. Те саме, що оба́біч.

Розлогий український степ широко розкинувся обаполи — рівний і плаский (Смолич, Світанок.., 1953, 488);

Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Мушк., Серце.., 1962, 7);

Той день настане, Здобута кровію пора, Коли воскресне, наш Богдане, Народ обаполи Дніпра (Рильський, II, 1960, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обаполи — оба́поли прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. обаполи — присл., прийм., рідко. Те саме, що обабіч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обаполи — ОБА́ПОЛИ, ОБА́ПОЛ, рідко. 1. присл. Те саме, що оба́біч 1. Розлогий український степ широко розкинувся обаполи – рівний і плаский (Ю. Смолич); Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. обаполи — Оба́поли, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обаполи — Обаполи нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у. Словник української мови Грінченка