1. Словник української мови в 11 томах

обаполок

ОБА́ПОЛОК, лка, ч. Невеликий обапіл.

Люди.. кинулись до роботи: поскочували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (Н.-Лев., IV, 1956, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обаполок — оба́полок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обаполок — -лка, ч. Невеликий обапіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обаполок — ОБА́ПОЛОК, лка, ч. Невеликий обапіл. Люди .. кинулись до роботи: поскочували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. обаполок — ОБА́ПІЛ (розпиляна вздовж колода), ОБА́ПОЛОК, ПЛАСТИ́НА. Поромоня.. тесав уміло стовпи й обаполи (П. Загребельний); Люди.. поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький); З розгону (коні) збігли на греблю. Під стукіт коліс загриміли пластини (П. Тичина). Словник синонімів української мови
  5. обаполок — Обаполок, -лка м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у. Словник української мови Грінченка