обашлувати

ОБАШЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і з інфін., діал.

Пообіцяти.

Батько обашлував синові теля на господарство (Сл. Б. Грінченка);

// Дати обітницю.

Я обашлував на церкву хоругов зробити (Сл. Б. Грінченка).