1. Словник української мови у 20 томах

оббіловувати

ОББІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОББІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

Обробляти тушу забитої тварини (знімати шкуру, витягати нутрощі і т. ін.).

Іван-царенко взяв того зайця, оббілував.., спік, з'їв (з казки);

Нарешті Юрко оббілував голову з виряченими байдужими до всього очима кроля (С. Чорнобривець);

* Образно. Перескакує з гілляки на гілляку сойка, дятел оббіловує старого дуба (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббіловувати — оббіло́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оббіловувати — див. грабувати Словник синонімів Вусика
  3. оббіловувати — I див. оббілувати I. II див. оббілувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оббіловувати — ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Словник синонімів української мови