1. Словник української мови у 20 томах

обважений

ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обва́жити.

За огорожею .. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (І. Сенченко);

З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (П. Грабовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обважений — обва́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обважений — [обважеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обважений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обважити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обважений — Обва́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обважений — ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обва́жити. За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (Граб. Словник української мови в 11 томах