обвалюватися

ОБВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБВАЛИ́ТИСЯ, ва́литься, док.

1. Раптово спадати вниз, відриваючись від чого-небудь унаслідок руйнування, зсуву і т. ін.

Сухий лес дуже щільний, навіть твердий, і на схилах не осипається, як пісок, а раптово обвалюється вертикальними пластами (з наук.-попул. літ.);

В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Колесник);

// Руйнуватися від давності або втрачати первісні форми (про споруди).

Старосвітський будиночок обваливсь, темніє розбитими вікнами (С. Васильченко);

Колодязь .. уже багато років не чистили, а зруб зогнив і наполовину обвалився (В. Козаченко).

2. на кого – що. Навально, із силою падати (про хвилі, струмені води і т. ін.).

Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канави (О. Гончар);

Висока хвиля підхопила його, ніби хотіла викинути на берег. Не вийшло. Сама обвалилась з гуркотом на берег (А. Головко);

* Образно. Він .. знав, що говорить не те, чого від нього чекають, що зараз на нього обвалиться лавина критики (Д. Ткач).

3. Падати, руйнуючи своєю вагою неміцну опору; провалюватися.

Почав розказувати [Кирило], як обвалився на гнилому переході (Панас Мирний);

– Через річку вже не можна їздити, заборонено річковою охороною. Одні сани обвалилися біля берега (Іван Ле).

4. тільки недок. Пас. до обва́лювати¹.