1. Словник української мови у 20 томах

обвалювати

ОБВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ОБВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., що.

Спричиняти обвал, руйнування чого-небудь.

Берег тут чорноземний, трав'янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче. На кого обурюється вона, обвалюючи землю? (М. Стельмах);

// Відокремлювати частини породи від пласту.

Бригада Олександра Коваленка обвалила і видала на-гора сімнадцять тисяч тонн високоякісної руди (з газ.).

ОБВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ОБВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що у чому.

Перевертаючи щось з боку на бік у чому-небудь сипкому, липкому і т. ін., покривати ним усю поверхню; обкачувати, панірувати.

Щоб цибуля була смачнішою, підсмажуйте її, обвалявши у борошні (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвалювати — обва́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обвалювати — [обвал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. обвалювати — -юю, -юєш, недок., обвалити, -валю, -валиш, док., перех. Викликати обвал, руйнування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвалювати — Обва́лювати, -люю, -люєш, -лює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обвалювати — ОБВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. Викликати обвал, руйнування чого-небудь. Берег тут чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче. На кого обурюється вона, обвалюючи землю?... Словник української мови в 11 томах
  6. обвалювати — Обвалювати, -люю, -єш сов. в. обвалити, -лю, -лиш и обваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Обваливать, обвалить, отвалить. 2) Валять, свалять (сукно). Словник української мови Грінченка