обводити

ОБВОДИ́ТИ, воджу́, во́диш, док., кого.

Водячи кого-небудь, побувати з ним у багатьох місцях.

Поки обводила його, поки обходила увесь садок, то й сонце сіло (Панас Мирний).

ОБВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ОБВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док.

1. кого навколо кого – чого. Ведучи кого-небудь, обходити з ним наколо чогось.

Як одчитували молитви, то і вона мов гасла, так що як прийшлося обводити круг стільця, так вона вже і не змогла сама по собі йти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Під звуки музики й гучних привітань Капуста і Тетяна обводять молодих навколо всієї палати (І. Кочерга);

// кого. Ведучи м'яч, шайбу, обходити супротивника (у футболі, баскетболі, хокеї тощо).

Гравець обвів суперника.

2. чим, рідко. Робити круговий рух навколо чого-небудь (рукою, пальцем і т. ін.).

Семен затиснув в грубі і чорні пальці цигарку, а праву руку підняв, обвів нею круг шиї (М. Коцюбинський);

// що чим і без дод. Роблячи круговий рух (рукою), вказувати на кого-, що-небудь.

Повернулась [Зубиха] на одній нозі проти сонця тричі, зашепотіла щось таке собі нищечком, обвела рукою туди, де село (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона обвела рукою степ, де світлий океан марева розлився (О. Гончар).

3. що чим, навколо чого. Закріплювати щось навколо чого-небудь; обмотувати, обв'язувати.

Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв'язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний);

На остачу ситцю набрав по сімсот. Аж десять аршин .. Мішок та ще ж і набитий – як-як зав'язкою обведеш... (А. Головко).

4. що. Те саме, що ото́чувати 2, 3.

Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний);

З дротів колючих огорожі картоплю й гречку обвели (В. Сосюра).

5. що. Окреслювати що-небудь замкненою лінією.

Давид сідає навпочіпки і рукою рівно обводить латку снігу (М. Стельмах);

Він ставив завдання, висотки обводив (І. Нехода);

// що чим. Обрамляти, оздоблювати кругом чим-небудь.

Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Т. Шевченко);

Усюди в нас хати .. Мажуть, білять дівчата І обводять каймою (М. Нагнибіда).

6. кого, перен., розм. Уводити в оману, обдурювати, ошукувати кого-небудь.

– Отак-то ти нас обвів, дядьку? – обізвавсь до його Лушня (Панас Мирний);

Із Тихоном дочка стрічається, щоб не каялася! Тихін обведе не одну, окрутить (К. Гордієнко).

◇ (1) Обвести́ / обво́дити за ніс кого – перехитрити, обманути когось.

Не міг просто повірити, що отой гонивітер .. здатен перехитрити, обвести за ніс вимуштруваного гестапівського вовкулаку (І. Головченко і О. Мусієнко);

– Нащо гарячкувати? Може, й справді нас за ніс обвели, то треба послухати людей. Люди завжди правду кажуть (Ю. Бедзик);

Їх, малих [дітей], не раз обводили за ніс, добре, що вони цього ще не розуміли (з газ.);

(2) Обвести́ (обкрути́ти, оберну́ти і т. ін.) / рідше обво́дити (обкру́чувати, оберта́ти і т. ін.) круг (навко́ло, довко́ла і т. ін.) па́льця (пу́чки) кого:

а) спритно перехитрити, обдурити когось.

– Так їх, Тимофію! – задоволено вигукнув Бондар.. – Думали нас круг пальця обвести! (М. Стельмах);

– Стою собі та й думаю: а дулі, щоб ви мене круг пальця обвели (Л. Костенко);

– Отже, вас, Алевтино, ошукали, як кажуть, обвели навколо пальця (П. Гуріненко);

Розповідав [Гнат] своїй Ганні – як він обскакав, обвів навколо пальця навіть бессарабця Манойла (М. Стельмах);

Лютило те, що він, цар, дав обвести себе навколо пальця, як хлопчика (Ю. Мушкетик);

Ви ж подумайте, яка ото хитра лисиця, а він і цю звіряку довкола пальця обвів (О. Ковінька);

– Ніколи собі цього не прощу! Отак по-дурному дали себе круг пальця обкрутити (А. Головко);

Мене, старого лиса, кругом пальця обкрутити, ще й висміяти! (П. Колесник);

Всім соромно було визнавати, що їх, мов малих дітей, обкрутив навколо пальця отой довготелесий рідкочубий істерик (П. Загребельний);

[Микита (набік):] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув, усіх як кругом пальця обмотав? (М. Кропивницький);

Обводячи іншого навколо пальця, не заблукай сам (із журн.);

– Та я всіх кругом пучки оберну, ось що (Б. Грінченко);

б) кмітливістю, хитрощами і т. ін. викликати до себе прихильність, приязнь (перев. про жінок); закохати в себе.

– Вийшло так, що нікому не потрібна. Був же хтось у тебе? А був! То чого не обдурила, чого круг пальця не обвела? (Є. Гуцало);

Тоді постала в ньому прихована злість на Рифку: чому не може подарувати йому сина? Чому не має стільки сили в собі, щоб обкрутити його довкола свого пальця? Чому не має стільки чар..? (Ірина Вільде);

Йому подобалося велике суперництво, .. подобалася ще більше гра, яку вела його Котя з ними обома і з ним самим. Він бачив, як Котя обкручує довкола пальця обох хлопців (П. Загребельний);

(3) Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де – оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися.

Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату (І. Багмут);

– Чи не завадив я вам? Так неждано і негадано потрапив, – обводить очима і людей, і стіни кімнатки (М. Стельмах);

– Алі... Алі... тут десь... – він обвів зором порожні лавки (М. Коцюбинський);

Уважним поглядом цезар огорнув дівчину (Н. Королева);

– Скажіть мені, що це? Правда? – Правда, – сказав Щорс і повільно обвів очима всіх. – Раз у тисячу років куля не повинна брати людину. Це безсмертя (О. Довженко);

Сльоза, лишившись внизу, ще раз обвів оком навколо (П. Панч);

Збігла [дівчина] по східцях униз, обвела поглядом зал і завмерла (Л. Дмитерко);

Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (М. Ю. Тарновський).