обвуглений
ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обву́глити.
2. у знач. прикм. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий.
Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (М. Руденко);
// Який згорів, перетворився на вугілля.
На столі маленька купка обвугленого лушпиння (Ю. Збанацький);
В криючих породах часто спостерігаються обвуглені залишки великих шматків кори (з наук. літ.);
// перен. Який став темним і шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла).
Висхлий степ. Панська пшениця. І потріскані до крові обвуглені губи женців (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвуглений — обву́глений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвуглений — [оубвуглеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обвуглений — -а, -е. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. || Який згорів, перетворився на вугілля. || перен. Який став темним і шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвуглений — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
- обвуглений — ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (Руд., Остання шабля, 1959, 372); // Який згорів, перетворився на вугілля. Словник української мови в 11 томах