1. Орфоепічний словник української мови

обвуглений

обву́глений

[оубвуглеинией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвуглений — обву́глений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвуглений — -а, -е. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. || Який згорів, перетворився на вугілля. || перен. Який став темним і шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обвуглений — ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обву́глити. 2. у знач. прикм. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (М. Словник української мови у 20 томах
  4. обвуглений — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
  5. обвуглений — ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий. Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (Руд., Остання шабля, 1959, 372); // Який згорів, перетворився на вугілля. Словник української мови в 11 томах