1. Словник української мови у 20 томах

обвітрений

ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обві́трити.

Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (О. Ільченко);

Ввійшов [посланець], як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом (Л. Костенко).

2. у знач. прикм. Сухий, пошерхлий, потрісканий.

Обвітрені руки на веслах, а весла – як крила в блакиті (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвітрений — обві́трений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвітрений — [оубв’ітреинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обвітрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвітрити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвітрений — ОБВІ́ТРЕНИЙ (який став пересохлим, шершавим від вітру — про шкіру), ДУ́БЛЕНИЙ розм. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю. Словник синонімів української мови
  5. обвітрений — Обві́трений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обвітрений — ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́трити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 366); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах