1. Словник української мови в 11 томах

обвітрений

ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́трити.

Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 366);

// У знач. прикм.

Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті (Коцюб., II, 1955, 416).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвітрений — обві́трений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвітрений — [оубв’ітреинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обвітрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвітрити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвітрений — ОБВІ́ТРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обві́трити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (О. Ільченко); Ввійшов [посланець], як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
  5. обвітрений — ОБВІ́ТРЕНИЙ (який став пересохлим, шершавим від вітру — про шкіру), ДУ́БЛЕНИЙ розм. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю. Словник синонімів української мови
  6. обвітрений — Обві́трений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)