обв'язка

О́БВ'Я́ЗКА, и, ж.

1. рідко. Дія за знач. обв'я́зувати.

Якість пресування [сіна] визначають по формі, щільності і надійності обв'язки тюків шпагатом (з навч. літ.).

2. Те, чим обв'язують, обмотують що-небудь.

Обв'язку .. підправляють так, щоб вона захищала вічка від можливих механічних пошкоджень під час перевезення садивного матеріалу (з наук.-попул. літ.).

3. спец. Пристрій, за допомогою якого з'єднують або закріплюють частини чого-небудь.

Степану Васильовичу потрібно було обладнувати замірні пункти, монтувати обв'язку свердловини (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обв'язка — о́бв'я́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обв'язка — -и, ж. 1》 рідко. Дія за знач. обв'язувати. 2》 Те, чим обв'язують, обмотують що-небудь. 3》 спец. Пристрій, за допомогою якого з'єднують або закріплюють частини чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обв'язка — ПОВ'Я́ЗКА (вузький шматок перев. тканини, яким обв'язують щось), ПЕРЕВ'ЯЗКА, ОБВ'ЯЗКА, ЗАВІ́Й діал., ОПА́СКА діал.; ОКЛЕ́ЙКА (також із паперу). Словник синонімів української мови