обдаровувати

ОБДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що чим.

1. Наділяти дарами, подарунками; підносити дари.

Хлопці цілували вуйків в руки, а вуйки їх гладили і шустками [шістками] обдаровували (Марко Черемшина);

У Минківці здебільшого обдаровували віршувальників пирогами, коржиками й цукерками (В. Минко);

Пан обдарував жінку великими грішми (А. Калин);

* Образно. Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом, вона примхливо міниться на обличчі (А. Хижняк);

// тільки док., рідко. Подарувати кому-небудь якусь одну річ.

– Треба Марину чим-небудь обдарувати. Вона ще краще буде сина глядіти (Панас Мирний);

Радів Омелько, мов дитина, яку обдарували цукеркою (І. Цюпа).

2. перен. Виявляти до кого-небудь щиру прихильність, доброзичливість і т. ін.

Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням (І. Франко);

Баглай ніби обдарував Єльку щедрістю своєї душі, що чого тільки не торкався поглядом, все в нього ставало небуденним (О. Гончар);

Серце людське відкривається лише назустріч доброму серцю, дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький).

3. тільки док., перен. Наділяти позитивними якостями, здібностями, умінням і т. ін.

Під час коли син невпинно розвивався, підростали й доньки. Природа обдарувала їх .. щедро (О. Кобилянська);

Чудовий тенор, яким обдарувала природа Миколу, виповнив кімнату задушевним ліризмом (Яків Баш);

Співає [батько] весело і сміливо, могутнім чудесним голосом, яким обдарувала його природа (О. Гончар).

Приро́да дала́ що <�Приро́да наділи́ла (обдарува́ла, одарува́ла і т. ін.) чим> <�Приро́да не пошкодува́ла чого> див. приро́да.

◇ (1) Обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). – дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття.

Текля .. ясною усмішкою обдаровувала запорошеного Сеня [тракториста] (К. Гордієнко);

Журба посміхнувся, обдарував офіцера не дуже люб'язним поглядом (Г. Епік);

Меккінець підвів голову і обдарував Ремо приємною усмішкою (Олесь Досвітній).