обдумувати

ОБДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДУ́МАТИ, аю, аєш, док., що.

У думках перебирати, всебічно зважувати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.; обмірковувати.

Він .. повертає додому, обдумуючи дорогою, як найкраще віддячити Трояну (М. Стельмах);

Микола сів на ґанку й почав обдумувати, як краще зробити (П. Панч);

Він наче сподівався, що Брянський все обдумає і за нього (О. Гончар);

// Детально розбирати, аналізувати в думках що-небудь побачене, прочитане, пережите і т. ін.

Артамонов довго стояв непорушно й обдумував свій вчинок (Л. Дмитерко);

Кожну прочитану сторінку любив чоловік обдумать (О. Ільченко);

// Створювати в уяві що-небудь; конкретизувати в думках попередній задум.

Поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа – я почуваю себе щасливим (М. Коцюбинський);

Розенберг обдумав ще одне вдосконалення, яке мало помітно прискорити роботу (Ю. Шовкопляс).

(1) Обду́мувати (проду́мувати) / обду́мати (проду́мати) ко́жне сло́во (зміст ко́жного сло́ва) – дуже ретельно або обережно добирати слова, вирази або аналізувати чужі думки, слова.

Опанас говорив повільно, обдумуючи й виважуючи зміст кожного слова (О. Довженко);

Говорив він просто, але продумуючи кожне слово (Іван Ле);

Свій перший нарис Ніна Сокіл писала дуже довго. Ретельно, багато разів переправляючи, обдумувала й шліфувала кожне слово (В. Собко);

[Фрося:] Ти думаєш, йому легко щодня зустрічатися тут з тими анциболотами?.. Це ж кожне слово зважуй, та вимірюй, та продумуй (О. Левада).