обдурювати

ОБДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами, звичайно для власної вигоди, користі; дурити.

Жебрак цей тільки удавав із себе німого, аби людей обдурювати (Грицько Григоренко);

[Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М. Кропивницький);

Одразу забулася жінка, яка їх так спритно обдурила (М. Руденко);

// Говорити неправду; брехати.

[Антон:] Нащо ж ви мене обдурюєте? Бачите, як я перед вами викладаю всю свою душу (М. Кропивницький);

[Галина:] Я не звикла, щоб мене обдурювали. Де цінності? (В. Собко);

[Герасим:] Щоб я Марусі не повірив? Усі збрешуть, усі обдурять, а вона – ні. Праведна душа (Панас Мирний);

// перен. Не виправдувати чиїх-небудь сподівань; підводити.

Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний);

Старий Гнат.., як міг, приберігав хліб на лиху годину, бо карбованець завжди може обдурити людину, а зерно – ніколи (М. Стельмах).

2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати.

Дядина та її чоловік – крамарі. Вони людей обдурюють (І. Багмут);

Забродчики розділили восени дохід і насилу заробили по двадцять карбованців. Отаман їх трохи ще й до того обдурив: не дав всієї їх частки (І. Нечуй-Левицький);

Завжди чомусь здавалось батьку або дядьку, що хтось когось обдурив на одну копицю (О. Довженко);

// Хитрощами, винахідливістю, кмітливістю і т. ін. брати верх над ким-небудь, перемагати когось.

Траплялося, що обдурювали й Гната (М. Стельмах);

– Вдома сестрі жити несила, як її довіз сюди – не знаю, як обдурив сторожу – сам жахаюсь (С. Скляренко);

– Ну, ти хоч і старий, а обдурити нас не обдуриш, – сказав плечистий (Григорій Тютюнник).

3. Порушувати подружню вірність; зраджувати.

Перелічила вона [Мар'я], коли з ким водилася, кого любила, хто коли обдурив її... (Панас Мирний);

Сидячи раз з людьми біля волосного правління, слухав дечого багато, і про те далі стали розказувати, як жінки своїх мужиків обдурюють (Г. Квітка-Основ'яненко);

Молода жінка, обдурюючи чоловіка і власну совість, виявила до нього найщиріші почуття (Іван Ле);

В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Григорій Тютюнник).

4. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; зводити, спокушати.

Вони байдики б'ють, .. по вечорницям шляються, дівчат обдурюють (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Палажка:] На кого всі надії складала, той обдурив, кинувши одну між чужими людьми з малою дитиною (Панас Мирний).