обдутий
ОБДУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обду́ти¹.
В полях Подніпров'я, од крові обдутих, .. коня поміняти .. і мчати, і мчати крізь день і крізь ніч! (Л. Костенко).
2. у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, потовщений (від набряклості, настовбурчування пір'я, шерсті і т. ін.).
Зажурився бідний чумак, Що й копієчки не мав, Та й сів собі кінець стола, Як обдутая сова (з народної пісні);
Поглянула я тоді спильна на його: червоний, обдутий якийсь він, очі в його якось померхли... (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обдутий — обду́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обдутий — [оубдутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- обдутий — -а, -е. Збільшений, потовщений в об'ємі (від набряклості, настовбурчування пір'я, шерсті і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдутий — А, -е, нарк. Обкурений марихуаною. Обдуті музиканти вийшли на сцену... Словник сучасного українського сленгу
- обдутий — ОБДУ́ТИЙ, а, е. Збільшений, потовщений в об’ємі (від набряклості, настовбурчування пір’я, шерсті і т. ін.). Зажурився бідний чумак, Що й копієчки не мав, Та й сів собі кінець стола, Як обдутая сова (Чуб. Словник української мови в 11 томах