1. Словник української мови в 11 томах

обдутий

ОБДУ́ТИЙ, а, е. Збільшений, потовщений в об’ємі (від набряклості, настовбурчування пір’я, шерсті і т. ін.).

Зажурився бідний чумак, Що й копієчки не мав, Та й сів собі кінець стола, Як обдутая сова (Чуб., V, 1874, 1063);

Поглянула я тоді спильна на його: червоний, обдутий якийсь він, очі в його якось померхли… (Вовчок, І, 1955, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обдутий — обду́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обдутий — [оубдутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. обдутий — -а, -е. Збільшений, потовщений в об'ємі (від набряклості, настовбурчування пір'я, шерсті і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обдутий — ОБДУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обду́ти¹. В полях Подніпров'я, од крові обдутих, .. коня поміняти .. і мчати, і мчати крізь день і крізь ніч! (Л. Костенко). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  5. обдутий — А, -е, нарк. Обкурений марихуаною. Обдуті музиканти вийшли на сцену... Словник сучасного українського сленгу