обезбарвлений
ОБЕЗБА́РВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обезба́рвити.
В Омелька обличчя побите віспою, чуб кольору торішньої обезбарвленої дощами соломи (М. Іщенко);
Обезбарвлена сонцем фарба.
2. у знач. прикм. Який став безбарвним, утратив яскравість кольору; знебарвлений.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обезбарвлений — обезба́рвлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обезбарвлений — [обеизбарўлеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обезбарвлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезбарвити. Обезбарвлена сонцем фарба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обезбарвлений — ОБЕЗБА́РВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезба́рвити. Обезбарвлена сонцем фарба. Словник української мови в 11 томах