1. Орфоепічний словник української мови

обезбарвлений

обезба́рвлений

[обеизбарўлеинией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезбарвлений — обезба́рвлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обезбарвлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезбарвити. Обезбарвлена сонцем фарба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезбарвлений — ОБЕЗБА́РВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обезба́рвити. В Омелька обличчя побите віспою, чуб кольору торішньої обезбарвленої дощами соломи (М. Іщенко); Обезбарвлена сонцем фарба. 2. у знач. прикм. Який став безбарвним, утратив яскравість кольору; знебарвлений. Словник української мови у 20 томах
  4. обезбарвлений — ОБЕЗБА́РВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезба́рвити. Обезбарвлена сонцем фарба. Словник української мови в 11 томах