1. Словник української мови у 20 томах

обездолений

ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обездо́лити.

Народ мій український чесний .. потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні (О. Довженко);

// у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий.

Без кінця нема нічого На обездоленій землі: Не стало серця дорогого, Сподія [надія] змеркла в темній млі (Я. Щоголів);

Від сонцем накупаного Криму до скрижанілого Соловецького монастиря підіймався в надії обездолений люд чорної роботи і чорної землі (М. Стельмах);

// у знач. ім. обездо́лений, ного, ч. Знедолений.

Австрійська земля Форальберг має давню і стійку традицію допомоги обездоленим в інших країнах (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обездолений — правильніше: знедолений «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. обездолений — обездо́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. обездолений — див. нещасливий Словник синонімів Вусика
  4. обездолений — -а, -е. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обездолений — Знедолений, безталанний, див. невдачник Словник чужослів Павло Штепа
  6. обездолений — НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч. Словник синонімів української мови
  7. обездолений — ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ, а, е. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий. Голоту Йвана Люд обездолений стрічав: То ж він до Разіна Степана Братерську руку простягав (Рильський, II, 1946, 53); Без кінця нема нічого На обездоленій землі... Словник української мови в 11 томах