1. Словник української мови у 20 томах

обеззброювати

ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що.

1. Відбирати зброю у кого-небудь.

Матроси .. за одну мить обеззброюють обера й інтенданта, в'яжуть кабелем руки й ноги (В. Кучер);

Налетівши на військову команду, турбаївці миттю обеззброїли її й перев'язали (О. Гончар).

2. кого і без дод., перен. Діями, поведінкою, словами і т. ін. робити неспроможним чому-небудь протидіяти, що-небудь заперечувати.

Сміялися всі, крім анархістів. Сміх завше обеззброює (Ю. Яновський);

Багато гірких хвилин довелось пережити Каргатові. Але невдача не обеззброїла його, не відбила охоти працювати далі (Ю. Шовкопляс);

// Заспокоюючи, привертаючи до себе, вгамовувати чиє-небудь роздратування або упередженість.

Хома опинився спереду всіх і простягнув йому руку, обеззброюючи Максима своєю широкою усмішкою (Н. Рибак);

Вона заворожила, приборкала, обеззброїла мене своєю чистотою, своєю ясністю, своєю гордою незайманістю (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обеззброювати — обеззбро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обеззброювати — Роззброювати, вибивати зброю з рук, невтралізуваати, (ласкою) зв'язувати руки й ноги кому; -ЮЮЧИЙ, здатний роззброїти <П. розтопити кригу>. Словник синонімів Караванського
  3. обеззброювати — -юю, -юєш, недок., обеззброїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Відбирати зброю у кого-небудь. 2》 перен. Діями, поведінкою, словами і т. ін. робити неспроможним чому-небудь протидіяти, що-небудь заперечувати. || Заспокоюючи, привертаючи до себе, вгамовувати чиє-небудь роздратування або упередженість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обеззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ (відбирати зброю в кого-небудь; позбавляти когось засобів озброєння), ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, ДЕМІЛІТАРИЗУВА́ТИ (якусь державу). — Док.: роззбро́їти, обеззбро́їти, демілітаризува́ти. На узліссі німецьку варту оточили і роззброїли партизани (О. Словник синонімів української мови
  5. обеззброювати — ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Відбирати зброю у кого-небудь. Матроси.. за одну мить обеззброюють обера й інтенданта, в’яжуть кабелем руки й ноги (Кучер, Голод, 1961, 130); Налетівши на військову команду... Словник української мови в 11 томах