обжинати
ОБЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖА́ТИ, обіжну́, обіжне́ш, док.
1. що. Жати навколо чого-небудь, обходячи його з усіх боків і залишаючи нескошеним; обкошувати.
Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю (П. Чубинський);
// с. г. Готувати до жнив (ділянку і т. ін.), викошуючи по краях.
Перевіряв [Василь], чи правильно обжали кутки ділянок його бригади, щоб завтра пустити комбайн (О. Десняк).
2. перев. док., кого. Повністю закінчити у кого-небудь жнива.
Все ніколи. І обжала [удова], і обмолотила людей, а впала осінь – із прядивом упорує (А. Головко).
3. кого. Жнучи, випереджати когось.
Вона не хутко жне. Ми як удвох жали, так я її на вісім снопів за день обжинала (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обжинати — обжина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обжинати — -аю, -аєш, недок., обжати, обіжну, обіжнеш, док., перех. 1》 Жати навколо чого-небудь, обходячи його з усіх боків і залишаючи нескошеним; обкошувати. || с. г. Готувати до жнив (ділянку і т. ін.), скошуючи краї. 2》 перев. док. Повністю закінчити жнива. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обжинати — ОБЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖА́ТИ, обіжну́, обіжне́ш, док., перех. 1. Жати навколо чого-небудь, обходячи його з усіх боків і залишаючи нескошеним; обкошувати. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю (Чуб., V, 1874, 859); // с. Словник української мови в 11 томах
- обжинати — Обжина́ти, -на́ю, -єш сов. в. обжати, обіжну, -неш, гл. 1) Обжинать, обжать, сжать вокругъ чего. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю. Чуб. V. 859. Де-де на стерні і будяк стояв сиротою; обжали бідолаху. Св. Л. 45. 2) Обгонять, обогнать, работая серпомъ. Словник української мови Грінченка