обичайний
ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст.
1. Звичайний.
Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок).
2. Вихований, ґречний.
Він одзначився ще багатьма іншими прикметами: із себе вродливий і обичайний, на слово проречистий, на достатках багатий (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обичайний — обича́йний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- обичайний — Обича́йний. Моральний. І взагалі щодо реліхійно-обичайного образованя і вихованя Русинів в школі і в церкві суть відносини, котрі не дадуть ся одним словом схарактеризувати (Б., 1895, 6, 1) // пол. obyczajny, obyczajowy, заст. Українська літературна мова на Буковині
- обичайний — -а, -е, заст. 1》 Звичайний. 2》 Вихований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обичайний — ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст. Словник синонімів української мови
- обичайний — ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. 1. Звичайний. Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Вовчок, 1. 1955, 341). 2. Вихований. Словник української мови в 11 томах
- обичайний — Обичайний, -а, -е Обыкновенный. МВ. ІІІ. 124. Вх. Уг. 254. см. звичайний. Словник української мови Грінченка