обичайний

Значення в інших словниках

1. обичайний — обича́йний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
2. обичайний — Обича́йний. Моральний. І взагалі щодо реліхійно-обичайного образованя і вихованя Русинів в школі і в церкві суть відносини, котрі не дадуть ся одним словом схарактеризувати (Б., 1895, 6, 1) // пол. obyczajny, obyczajowy, заст. Українська літературна мова на Буковині
3. обичайний — -а, -е, заст. 1》 Звичайний. 2》 Вихований. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обичайний — ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. 1. Звичайний. Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок). 2. Вихований, ґречний. Він одзначився ще багатьма іншими прикметами: із себе вродливий і обичайний, на слово проречистий, на достатках багатий (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
5. обичайний — ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст. Словник синонімів української мови
6. обичайний — Обичайний, -а, -е Обыкновенный. МВ. ІІІ. 124. Вх. Уг. 254. см. звичайний. Словник української мови Грінченка