обкований
ОБКО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обкува́ти¹.
Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (І. Нечуй-Левицький);
Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкований — обко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обкований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкувати. || обковано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обкований — обкований: ◊ обкований на бля́шку шк. добре підготовлений (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- обкований — ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкува́ти. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (Н.-Лев., І, 1956, 148); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 336). Словник української мови в 11 томах