обкований
обко́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обкувати.
|| обковано, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкований — обко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обкований — ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обкува́ти¹. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (І. Нечуй-Левицький); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
- обкований — обкований: ◊ обкований на бля́шку шк. добре підготовлений (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- обкований — ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкува́ти. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (Н.-Лев., І, 1956, 148); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 336). Словник української мови в 11 томах