1. Словник української мови у 20 томах

обколупаний

ОБКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обколупа́ти.

Сама ж стіна, при якій сконала жінка, була вся, на віддалі простягнутої руки, обколупана (В. Барка).

2. у знач. прикм. Який обсипався, обліз (про верхній шар чогось).

На замазаній стіні темніли чорні плями, місцями червоніла цегла з-під обколупаної глини (І. Нечуй-Левицький);

// Який частково або повністю втратив верхній шар, штукатурку (про стіну, будівлю).

Дім стояв обколупаний, з побитими шибками (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обколупаний — обколу́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обколупаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обколупати. 2》 у знач. прикм., рідко.Який обсипався, обліз (про будівлю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обколупаний — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ОБКОЛУ́ПАНИЙ рідше, ОБЛУ́ПАНИЙ діал. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Словник синонімів української мови
  4. обколупаний — ОБКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обколупа́ти. 2. у знач. прикм., рідко. Який обсипався, обліз (про будівлю). Дім стояв обколупаний, з побитими шибками (Н.-Лев., II, 1956, 165). Словник української мови в 11 томах