1. Словник української мови у 20 томах

обкомівець

ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Працівник обкому.

Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкомівець — обко́мівець іменник чоловічого роду, істота іст., розм. Орфографічний словник української мови
  2. обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Руд., Остання шабля, 1959, 68). Словник української мови в 11 томах