обкомівець
ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому.
Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Руд., Остання шабля, 1959, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкомівець — обко́мівець іменник чоловічого роду, істота іст., розм. Орфографічний словник української мови
- обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах