1. Словник української мови у 20 томах

обкошений

ОБКО́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обкоси́ти.

* Образно. Людино моя із слов'янського племені! В мені ти зачата Дніпром і степами, Задумою скіфа зігріта у темені, У житі обкошена тихо серпами (М. Вінграновський);

// у знач. прикм.

І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкошений — обко́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обкошений — [обкошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обкошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкосити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обкошений — Обко́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обкошений — ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкоси́ти; // У знач. прикм. І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (Мал., Звенигора, 1959, 335). Словник української мови в 11 томах