1. Словник української мови в 11 томах

обкошений

ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкоси́ти;

// У знач. прикм.

І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (Мал., Звенигора, 1959, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкошений — обко́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обкошений — [обкошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обкошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкосити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обкошений — ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обкоси́ти. * Образно. Людино моя із слов'янського племені! В мені ти зачата Дніпром і степами, Задумою скіфа зігріта у темені, У житі обкошена тихо серпами (М. Вінграновський); // у знач. прикм. І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  5. обкошений — Обко́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)