обливати

ОБЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ТИ, ОБІЛЛЯ́ТИ, обіллю́, обіллє́ш і рідко ОБЛЯ́ТИ, ля́ю, ля́єш, док.

1. кого, що. Поливати, змочувати водою або іншою рідиною кого-, що-небудь по поверхні, з усіх боків.

Кухар зробив з юшки густий росіл, облив ним рибу (І. Нечуй-Левицький);

Сагайда скинув кітель, скинув сорочку і став умиватись, обливаючи себе водою до пояса (О. Гончар);

– Спинили [партизани] ешелон, набрали зброї різної, припасів, а потім обілляли вагони бензином і підпалили... (Л. Смілянський);

// Розливаючи якусь рідину, забруднювати нею що-небудь.

Ще в школі, коли ми вміли тільки пустувати та обливати чорнилом стільці вчителів, теперішня молодь .. обмірковує своєю головою всі питання (Г. Хоткевич);

// Покривати чимось кого-, що-небудь (про сльози, піт, росу і т. ін.).

Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду (Панас Мирний);

Ой, як вийшла Морозиха У густії лози, – Обілляли Морозиху Дрібненькії сльози (з думи).

2. що, спец. Покривати поливою (у 1 знач.); поливати.

Наприкінці XVI ст., щоб отримати біле тло, столовий посуд починають обливати розчином білої глини (з наук.-попул. літ.).

3. кого, що, перен. Поширюючись, охоплювати, огортати (про світло, сонячне проміння і т. ін.).

Багаття палало й обливало двір червоним світлом (І. Нечуй-Левицький);

Сонце обливає усе навкруги (Грицько Григоренко);

Бліде світло облило предмети довкола (І. Франко);

Облив [місяць] весняним тремтячим молоком повітря всю землю (Ю. Яновський);

// Підкоряти своєму впливові, переймати собою (про сильні почуття).

Вранці вона прокинулась від бентежного почуття, що відразу облило всю її істоту (Григорій Тютюнник);

Знов ллється хвиля звуків, обливає мене якоюсь дивною радістю (М. Рильський).

4. кого, що, перен. Розміщуватися навколо кого-, чого-небудь; щільно оточувати когось, щось.

В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський).

5. тільки недок., що. Оточувати своїми водами; омивати (про море, річку і т. ін.).

З трьох сторін обливала його [півострів] ріка (Юліан Опільський).

◇ (1) Немо́вби хто обілля́в окро́пом (д) див. ошпа́рювати;

(2) Облива́ти (обкида́ти, полива́ти і т. ін.) / обли́ти (обки́дати, поли́ти і т. ін.) бру́дом (боло́том, грязю́кою і т. ін.) кого – несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, неславити, ганьбити.

Майже в кожному номері .. газетки обливає [запроданець] брудом українську землю (Ю. Збанацький);

– Адресок пришли хоч, де ти будеш... – Буду там, де ніхто мене не падлючитиме! Не обливатимуть брудом такі, як ваша ротата супружниця! (О. Гончар);

[Юрко:] Ну, це вже нахабство! Дівчина в запалі образила його, і він ладен зараз же обкидати її брудом (Я. Мамонтов);

Відбувалися збори, оба [обидва] кандидати обкидали болотом один одного (І. Франко);

Поцілуйко зводить розмову на інше. Та господар сам навертає її на своїх недругів, озлоблюючись, обкидає гряззю Безсмертного і Задніпровського (М. Стельмах);

Крім неписьменного базікання про поезію, він [Фотій] намагався облити брудом весь мій рід (Т. Масенко);

Як все просто виходить у цієї людини! Схотіла – облила брудом матір і дітей, зробила їх наклепниками і скандалістами; відчула, що запахло паленим, – зажадала лист назад (з газ.);

– Неможливо собі уявити, щоб він [обвинувач] перший, ні сіло ні впало, узяв та й облив грязюкою ні в чім не винну людину (І. Муратов);

– Ти ще відповіси за такі слова і за те, що дівчину облив помиями (В. Вільний);

(3) Облива́ти / обли́ти соло́дким ме́дом кого – говорити щось дуже приємне кому-небудь; улещувати когось.

Мелашка прийшла додому, і свекруха справдила своє слово: од того часу вона знов облила Мелашку солодким медом, а полин неначе сховала десь у комору для Мотрі (І. Нечуй-Левицький);

(4) Обли́ти / облива́ти [своє́] се́рце кро́в'ю – багато витерпіти горя; натерпітися, настраждатися.

– Я ж .. облила серце кров'ю, тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький);

Обли́те кро́в'ю се́рце.

– З таким, кров'ю облитим серцем, зумій стати вище всіх кривд і образ! (О. Гончар);

(5) Обли́ти поми́ями – те саме, що Вилива́ти (ли́ти) / ви́лити поми́ї (див. вилива́ти).

– Ти ще відповіси за такі слова і за те, що дівчину облив помиями і що силу приклав... (В. Вільний);

Полива́ти (облива́ти, рідко обмива́ти) / поли́ти (обли́ти, рідко обми́ти) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми)] слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю і т. ін.) див. полива́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) холо́дною водо́ю (рідко холо́дним ду́шем) обда́ти (зли́ти, обли́ти) див. обдава́ти.