облизування
ОБЛИ́ЗУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. обли́зувати.
Вони [люди], як птиці, на зиму переходитимуть у теплі краї. Нудьга? Вони розважатимуться коханням, облизуванням дітей і здобуванням трави. І будуть щасливі (В. Винниченко);
До системних неврозів зараховують невротичне заїкання, невротичні тики – різноманітні автоматичні рухи (моргання, наморщування лоба, облизування губ, посмикування головою, плечима, покашлювання тощо) (з навч. літ.);
Характерною ознакою недостатності вітаміну D у тварин – облизування один одного, а також предметів, що містять вапно (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облизування — обли́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- облизування — -я, с. Дія за знач. облизувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облизування — ОБЛИ́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обли́зувати. Слина вживається твариною для облизування і вигоювання її ран (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 17). Словник української мови в 11 томах
- облизування — Обли́зування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- облизування — Облизування, -ня с. Облизываніе. Словник української мови Грінченка