облизування

ОБЛИ́ЗУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. обли́зувати.

Вони [люди], як птиці, на зиму переходитимуть у теплі краї. Нудьга? Вони розважатимуться коханням, облизуванням дітей і здобуванням трави. І будуть щасливі (В. Винниченко);

До системних неврозів зараховують невротичне заїкання, невротичні тики – різноманітні автоматичні рухи (моргання, наморщування лоба, облизування губ, посмикування головою, плечима, покашлювання тощо) (з навч. літ.);

Характерною ознакою недостатності вітаміну D у тварин – облизування один одного, а також предметів, що містять вапно (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облизування — обли́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. облизування — -я, с. Дія за знач. облизувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облизування — ОБЛИ́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обли́зувати. Слина вживається твариною для облизування і вигоювання її ран (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 17). Словник української мови в 11 томах
  4. облизування — Обли́зування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. облизування — Облизування, -ня с. Облизываніе. Словник української мови Грінченка