облизувати

ОБЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, док., кого, що.

1. Проводити язиком по поверхні чого-небудь.

Спить, сердега, і не чувствує [відчуває], що собака прийшла, облизала його усюди (Г. Квітка-Основ'яненко);

Юруш втік з хати, облизуючи попечені пальці (І. Нечуй-Левицький);

Невідомо, що трапиться наступної секунди – чи кинеться той пес облизувати руки, чи вчепиться зубами в литку (Ю. Шовкопляс);

Шабанов замовк і облизав пересохлі запалені губи (О. Довженко);

// Лижучи що-небудь, очищати його поверхню.

[Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (М. Кропивницький);

Дорош, доївши варення, облизав пучки (С. Васильченко);

// Знімати язиком, злизувати щось на кому-, чому-небудь.

Цуценя .. підійде та й облизує йому [дитяті] слізоньки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Свині на воротях тісто облизують (В. Кучер);

* Образно. Нишком сміялося сонце, облизуючи промінням росу на .. гомінких соснах (Іван Ле).

2. перен. Торкатися чого-небудь, охоплюючи, огортаючи його собою (про полум'я, дим і т. ін.).

Вогонь ліз по завісах, в'юнкий, веселий, і вже облизував лутки знадвору (М. Коцюбинський);

Синій димок, гнаний вечірньою прохолодою, послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник);

Язикате полум'я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (О. Гончар).

3. перен. Підіймаючись, обмивати, обдавати бризками (про хвилю, воду і т. ін.).

Було чути, як булькотить мотор буксира, як дзюркоче рейнська вода, облизуючи борти баржі (П. Загребельний).

◇ (1) [Аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти – бути дуже задоволеним чим-небудь.

– А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький);

(2) Облиза́ти макого́на (макогі́н, м'я́ло), ірон. – зазнати невдачі.

Облизавши макогона, як кажуть, він повернувся ні з чим додому (з усн. мови);

// мовчки знести образу, глузування.

– Тебе дурять! З тебе глузують! А ти? Облизав макогона! (О. Ільченко);

(3) Обли́зувати передки́ кому, ірон. – догоджати кому-небудь, плазувати перед кимсь.

– Ви бачите, що робить цей розгнузданий елемент. Раніше він облизував царському стражникові передки, а тепер .. чинить просто повстання (Г. Епік);

(4) Па́льчики обли́зувати / облиза́ти, жарт.:

а) бути дуже задоволеним чим-небудь (перев. їжею, питвом).

– А що? Я і є кок! У флоті на “Святому Владимирові” плавав, – хвалився дід Карась. – Всі пальчики облизували (В. Вільний);

– Я там таких карасів наловив – тільки їж та пальчики облизуй (В. Минко);

б) бути в захопленні від кого-, чого-небудь.

– Висватаю тобі таку молоду. З освітою, ніяк не нижчою гімназичної. Пальчики оближеш (А. Головко);

// заздрити комусь.

Такий гарний, такий гарний [жених], .. аж Росолинщанки пальчики облизуватимуть (А. Свидницький);

(5) [Ті́льки] па́льчики (рідше па́льці) обли́жеш, жарт.:

а) що-небудь дуже смачне.

– Там як що зготує [кухар], то тільки пальчики оближеш, – говорив він, уплітаючи печену курку після поросятини (І. Нечуй-Левицький);

– Коропів таких, як тут, ніде не знайдеш. За день відра два наловити можна. Така юшка буде – пальці оближеш (З. Тулуб);

б) хтось дуже гарний, вродливий.

А на них [арф'янок] глянеш – пальчики оближеш (Панас Мирний);

в) гарно, цікаво і т. ін.

– Про нас, господарів, пишеться. Та як пишеться – пальці оближеш, сказав гордовито, розминаючи .. плечі (М. Стельмах);

(6) Хіба́ (ті́льки) па́льці обли́же, ірон. – нічого не дістанеться або дуже мало дістанеться чого-небудь комусь.

– Нехай буде шість відер [горілки], бо як лиш три, то багачі вперед розхапають, а бідний хіба пальці оближе (Л. Мартович);

(7) Як (мов, на́че і т. ін.) м'я́ло (макого́на) облиза́в, ірон. – хтось у поганому настрої, невеселий після якоїсь невдачі.

Сердитий, наче м'яло облизав, як кажуть люди (із журн.).