облизувати

ОБЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, док., перех.

1. Проводити язиком по поверхні чого-небудь.

Юруш втік з хати, облизуючи попечені пальці (Н.-Лев., III, 1956, 299);

Невідомо, що трапиться наступної секунди — чи кинеться той пес облизувати руки, чи вчепиться зубами в литку (Шовк., Інженери, 1956, 366);

Шабанов замовк і облизав пересохлі запалені губи (Довж., І, 1958, 108);

// Лижучи що-небудь, очищати його поверхню.

[Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295);

Дорош, доївши варення, облизав пучки (Вас., III, 1960, 142);

// Знімати язиком, злизувати щось на кому-, чому-небудь.

Цуценя.. підійде та й облизує йому [дитяті] слізоньки (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

Свині на воротях тісто облизують (Кучер, Трудна любов, 1960, 563);

Дівчинка почала цілувати [ікону]. Сльози текли в неї з очей, вона давно вже облизала всю куряву і весь бруд з сивої бороди бога (Донч., III, 1956, 29);

*Образно. Нишком сміялося сонце, облизуючи промінням росу на.. гомінких соснах (Ле, Опов., 1950, 20).

2. перен. Торкатися чого-небудь, охоплюючи, огортаючи його собою (про вогонь, полум’я, дим і т. ін.).

Вогонь ліз по завісах, в’юнкий, веселий, і вже облизував лутки знадвору (Коцюб., II, 1955, 90);

Синій димок, гнаний вечірньою прохолодою, послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Тют., Вир, 1964, 288);

Язикате полум’я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (Гончар, Земля.., 1957, 11).

3. перен. Підіймаючись, обмивати, обдавати бризками (про хвилю , воду і т. ін.).

Було чути, як булькотить мотор буксира, як дзюркоче рейнська вода, облизуючи борти баржі (Загреб., Європа 45, 1959, 9).

◊ Облиза́ти макого́на — зазнати невдачі;

Обли́зувати ру́ки (п’я́тки, передки́, чо́боти і т. ін.) кому — те саме, що Лиза́ти ру́ки (п’я́ти, чо́боти, рідко по рука́х і т. ін.) ( див. лиза́ти).

— Товариші! Ви бачите, що робить цей розгнузданий елемент. Раніше він облизував царському стражникові передки.., а тепер проти влади робітників та селян чинить просто повстання (Епік, Тв., 1958, 293);

Па́льчики (па́льці) обли́жеш — про щось дуже привабливе, смачне, приємне і т. ін.

А на цих [арф’янок] глянеш — пальчики оближеш (Мирний, III, 1954, 256);

Там як що зготує [кухар], то тільки пальчики оближеш (Н.-Лев., III, 1956, 99);

Па́льчики (па́льці) обли́зувати (облиза́ти) — захоплюватися ким-, чим-небудь надзвичайно привабливим, приємним, принадним і т. ін.; заздрісно дивитися на кого-, що-небудь.

Такий гарний [жених], як вона буде, — аж Росолинщанки пальчики облизуватимуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 11).