облизуватися

ОБЛИ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБЛИЗА́ТИСЯ, лижу́ся, ли́жешся, док.

1. Облизувати свої губи.

А я собі походжаю по хаті та облизуюсь після смачного обіду (І. Нечуй-Левицький);

А коти тим часом проковтнули всю рибу, дивились на нас жадібними очима та тільки облизувались (Ю. Збанацький);

Вова облизався .. і продовжував своє оповідання (М. Трублаїні);

// Облизувати собі губи в передчутті чогось смачного, ласощів.

Чоловіки аж облизувались, нюхаючи ті пахощі (І. Нечуй-Левицький);

Мандрівники, голодні й стомлені, ласо облизувалися, чекаючи на смачний обід (О. Донченко);

– Лепсько пахтить! – облизався обозний (О. Ільченко).

2. перен., розм. Пожадливо, заздрісно, з жагою дивитися на кого-, що-небудь.

Купами ходять [парубки] кругом дівчат, та аж облизуються, дивлячись на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко);

Своєї землі [у Дениса] тридцять десятин, та ще вдвох із тестем Манойлом посесію держать .. От що! Нехай лиш той дурень Зінько облизується, дивлячись на його заможність (Б. Грінченко);

// тільки док. Стерпіти щось неприємне; зазнати невдачі в чому-небудь.

Цар підходить до найстаршого .. та в пику його як затопить! Облизався неборака; Та меншого в пузо – Аж загуло! (Т. Шевченко).

3. Облизувати себе, проводячи язиком по шерсті, тілу (про тварин).

Тюлень немовби облизався (М. Трублаїні).

4. тільки недок. Пас. до обли́зувати.