обличитель
ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., кого, чого, книжн., рідко.
Те саме, що викрива́ч.
Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Т. Шевченко);
Суворий обличитель суспільного зла, Вишенський, проте, був безсилий вказати своїм землякам вихід з тяжкого становища (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обличитель — обличи́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- обличитель — див. обвинувач Словник чужослів Павло Штепа
- обличитель — ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Шевч. Словник української мови в 11 томах