обличитель
ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч.
Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Шевч., II, 1963, 323);
Поет нової революційної психології українського селянства і непримиренний обличитель всього ворожого.., Андрій Головко завоював.. щиру любов мільйонів читачів (Не ілюстрація.., 1967, 181).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обличитель — обличи́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- обличитель — див. обвинувач Словник чужослів Павло Штепа
- обличитель — ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., кого, чого, книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Т. Словник української мови у 20 томах