1. Словник української мови у 20 томах

облук

ОБЛУ́К, а, ч., заст.

1. Зігнутий прут.

2. Те саме, що лука́.

Ріка під горою згиналася облуком (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облук — -а, ч., зах. 1》 Зігнутий прут, лоза. 2》 Лука сідла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. облук — Облук, -ка м. 1) Согнутый пруть, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). Шух. І. 224, 225. 2) Лука сѣдла. Шух. І. 252. Словник української мови Грінченка