обмова
ОБМО́ВА, и, ж.
1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін.
Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (І. Франко);
Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи... (О. Кобилянська);
Нащо́ тобі терни його [світу] обмови І похвали його даремний цвіт (М. Зеров);
// Неслава, поговір.
Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле (прислів'я);
[Жандарм:] А хто пустив обмову про пана вчителя і його сестру? (І. Франко).
2. Несправедливе звинувачення; наклеп.
[Мессія:] Ти не наводь обмови зайвої на власну душу, – такою чорною вона не може бути (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмова — обмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обмова — Плітка, поговір, неслава, с. НАКЛЕП. Словник синонімів Караванського
- обмова — див. наклеп Словник синонімів Вусика
- обмова — -и, ж. 1》 Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін. || Неслава, поговір. 2》 Несправедливе звинувачення; наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмова — ОБМО́ВА, и, ж. 1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір’я, зневагу і т. ін. Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193); Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи… (Коб. Словник української мови в 11 томах
- обмова — НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. Словник синонімів української мови
- обмова — Обмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обмова — Обмо́ва, -ви ж. Злословіе, клевета, наговоръ. Най же нас обох поховають, нехай же людські обмови устануть. Гол. І. 202. Я гордував обмовою людською. К. ЦН. 259. ум. обмовонька, обмовочка. Словник української мови Грінченка