1. Словник української мови в 11 томах

обмова

ОБМО́ВА, и, ж.

1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір’я, зневагу і т. ін.

Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193);

Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи… (Коб., І, 1956, 148);

Нащо́ тобі терни його [світу] обмови І похвали його даремний цвіт (Зеров, Вибр., 1966, 407);

// Неслава, поговір.

Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле (Укр.. присл.., 1955, 188);

[Жандарм:] А хто пустив обмову про пана вчителя і його сестру? (Фр., IX, 1952, 180).

2. Несправедливе звинувачення; наклеп.

[Мессія:] Ти не наводь обмови зайвої на власну душу, — такою чорною вона не може бути (Л. Укр., II, 1951, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмова — обмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обмова — Плітка, поговір, неслава, с. НАКЛЕП. Словник синонімів Караванського
  3. обмова — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  4. обмова — -и, ж. 1》 Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін. || Неслава, поговір. 2》 Несправедливе звинувачення; наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обмова — ОБМО́ВА, и, ж. 1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін. Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (І. Франко); Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи... (О. Словник української мови у 20 томах
  6. обмова — НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. Словник синонімів української мови
  7. обмова — Обмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обмова — Обмо́ва, -ви ж. Злословіе, клевета, наговоръ. Най же нас обох поховають, нехай же людські обмови устануть. Гол. І. 202. Я гордував обмовою людською. К. ЦН. 259. ум. обмовонька, обмовочка. Словник української мови Грінченка