1. Словник української мови у 20 томах

обмілілий

ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обмілі́ти.

Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Ю. Збанацький);

Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку... (Я. Гримайло).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмілілий — обмілі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмілілий — [обм'іл’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обмілілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обміліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обмілілий — ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмілі́ти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Збан., Над Десною, 1951, 132); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 247). Словник української мови в 11 томах