обмілілий
ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмілі́ти.
Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Збан., Над Десною, 1951, 132);
Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 247).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмілілий — обмілі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обмілілий — [обм'іл’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- обмілілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обміліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмілілий — ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обмілі́ти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Ю. Збанацький); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку... (Я. Гримайло). Словник української мови у 20 томах