обмін

О́БМІН, у, ч.

1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися.

Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Смолич);

У Варшаві я проробив майже рік, – спочатку при російсько-українсько-польській репатріаційній комісії по обміну військовополоненими, а потім керуючим справами посольства (О. Довженко);

Аліна, Рада й Воля вперше після Києва зосталися на самоті для обміну думками (Ю. Яновський).

2. спец. Процес руху товарів як форма розподілу продуктів праці суспільства.

Формою обміну, який упорядковує волю і свідомість людей у суспільстві, є підприємництво – тобто діяльність зі створення з допомогою власності товарів для обміну на ринку (із журн.).

○ (1) В о́бмін на, у знач. прийм., з знах в. – уживається при вказівці на предмет, на який щось обмінюється.

Підписано шість контрактів на постачання різних приладів, розроблених інститутом .. – в обмін на персональні комп'ютери (з газ.).

△ (2) Безвалю́тний о́бмін – міжнародний обмін товарами, послугами та ін. результатами економічної, наукової, культурної діяльності без витрати іноземної валюти.

У 1968 році мене рекомендували до складу будзагону Київського політехнічного інституту в Польщу: між нашим інститутом та Вроцлавським політехом була угода про безвалютний обмін студзагонами, а фактично з допомогою дотацій ішло широке ознайомлення з життям іншої країни (з газ.);

(3) О́бмін валю́т, фін. – обмін валюти однієї держави на валюту іншої за визначеним курсом;

(4) О́бмін ене́ргії [в органі́змі], біол. – сукупність перетворень органічних речовин у клітинах організму, внаслідок яких утворюється енергія, необхідна для життєдіяльності.

Основна маса органічних речовин, що їх використовують організми при обміні енергії, створюється в процесі фотосинтезу зеленими рослинами за рахунок сонячної енергії (з наук. літ.);

(5) О́бмін речови́н, біол. – сукупність процесів у живих організмах, пов'язаних із засвоєнням речовин із зовнішнього середовища і їхнім перетворенням.

Обмін речовин – це той найважливіший процес внутрішнього життя організму, який обумовлює певний характер його взаємодії з оточуючим середовищем (з наук. літ.).

◇ (6) О́бмін думка́ми (д) див. обмі́нюватися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмін — о́бмін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обмін — Міньба, обмінювання, розмін, вимін, зст. міна, обміна, г. виміна. Словник синонімів Караванського
  3. обмін — [обм'ін] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. обмін — Виміна, заміна Словник чужослів Павло Штепа
  5. обмін — -у, ч. 1》 Дія за знач. обмінювати і обмінюватися. Обмін валют. Безвалютний обмін — міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами діяльності, не опосередкований платежами в іноземній валюті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обмін — О́БМІН, у, ч. 1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Смолич, II, 1958, 9); У Варшаві я проробив майже рік... Словник української мови в 11 томах
  7. обмін — обмі́нюватися / обміня́тися (рідше обміни́тися) думка́ми (сло́вом, слова́ми і т. ін.) з ким про що і без додатка. Говорити з кимсь про що-небудь; обговорювати, висловлювати щось. Фразеологічний словник української мови
  8. обмін — О́БМІН, МІ́НА, МІНЯ́ННЯ, МІНЬБА́ розм., МІНЯНКА розм., ЗАМІ́НА рідше. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Смолич); Договір міни; Після уроків затіяли хлопці міньбу.. Словник синонімів української мови
  9. обмін — О́бмі́н, -ну, -нові; о́бмі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обмін — рос. обмен одна із стадій відтворювального циклу, дуже поширена економічна операція, яка полягає в тому, що одна особа (фізична або юридична) передає іншій річ, товар, отримуючи натомість гроші або інший товар. Eкономічна енциклопедія