обмін

о́бмін

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмін — Міньба, обмінювання, розмін, вимін, зст. міна, обміна, г. виміна. Словник синонімів Караванського
  2. обмін — [обм'ін] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. обмін — Виміна, заміна Словник чужослів Павло Штепа
  4. обмін — -у, ч. 1》 Дія за знач. обмінювати і обмінюватися. Обмін валют. Безвалютний обмін — міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами діяльності, не опосередкований платежами в іноземній валюті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обмін — О́БМІН, у, ч. 1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Смолич, II, 1958, 9); У Варшаві я проробив майже рік... Словник української мови в 11 томах
  6. обмін — О́БМІН, у, ч. 1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. обмін — обмі́нюватися / обміня́тися (рідше обміни́тися) думка́ми (сло́вом, слова́ми і т. ін.) з ким про що і без додатка. Говорити з кимсь про що-небудь; обговорювати, висловлювати щось. Фразеологічний словник української мови
  8. обмін — О́БМІН, МІ́НА, МІНЯ́ННЯ, МІНЬБА́ розм., МІНЯНКА розм., ЗАМІ́НА рідше. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Смолич); Договір міни; Після уроків затіяли хлопці міньбу.. Словник синонімів української мови
  9. обмін — О́бмі́н, -ну, -нові; о́бмі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обмін — рос. обмен одна із стадій відтворювального циклу, дуже поширена економічна операція, яка полягає в тому, що одна особа (фізична або юридична) передає іншій річ, товар, отримуючи натомість гроші або інший товар. Eкономічна енциклопедія